ВИХОВНА РОБОТА В ШКОЛІ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗА НАПРЯМАМИ:
Патріотичне виховання:
— виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини;
— формування національної свідомості;
— культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, індивідуальної свободи,
глибокого зв'язку з природою та ін.;
— виховання бережливого ставлення до національного багатства країни: мови, культури, традицій;
— формування готовності до творчої праці на благо людей, подвигу в ім'я процвітання держави;
— формування відповідальності за долю Батьківщини;
— виховання громадянського обов'язку перед країною, суспільством;
— формування політичної культури;
— вироблення етики міжнаціональних стосунків.
Інтелектуальне (розумове) виховання передбачає:
— засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);
— розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці;
— розвиток критичного мислення, здатності усвідомлювати та відстоювати особисту позицію;
— вироблення вміння самостійно здобувати знання;
— готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;
— формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів.
Правове виховання:
— прищеплення поваги до прав та свобод людини і громадянина;
— виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів (Герба, Прапора, Гімну);
— засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права;
— формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
— виховання поваги до прав і свобод інших людей;
— формування активної протидії випадкам порушення законів.
Моральне виховання:
— формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей;
— виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь;
— виховання почуття власної гідності: честі, свободи,
рівності, працелюбності, самодисципліни;
— готовність будувати своє життя за принципами гуманізму;
— подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти;
— виховання культури поведінки.
Художньо-естетичне виховання:
— оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри;
— формування системи знань про світову культуру і мистецтво;
— розвиток естетичних потреб і почуттів;
— розвиток художніх здібностей і творчої діяльності;
— готовність будувати власне життя за законами краси.
Трудове виховання:
— вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства;
— формування трудових навичок та умінь;
— формування уміння самостійно й ефективно працювати;
— розвиток потреби в творчій праці;
— виховання діловитості, підприємливості;
— виховання почуття господаря й господарської відповідальності;
— формування готовності до праці в умовах ринкової економіки.
Екологічне виховання:
— формування розуміння необхідної гармонії людини з природою;
— оволодіння знаннями про природу свого краю;
— виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі;
— формування готовності до активної екологічної діяльності;
— формування основ глобального екологічного мислення.
Фізичне виховання:
— озброєння школярів знаннями про роль фізичної культури в житті людини;
— забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді;
— фізичне, духовне і психічне загартування;
— виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров'я;
— формування навичок дотримування санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування;
— розвиток потреби у здоровому способі життя.
Статеве виховання:
— психосексуальна підготовка;
— формування готовності вкласти шлюб і виконувати сімейні обов'язки;
— формування культури сімейних і статевих відносин.